Село Біла – розташоване на північ від районного центру м. Чортків, на правому і лівому березі річки Серет.

Село підпорядковане Білівській сільській раді. Загальна площа – 4975 га. Віддаль від села до районного центру м. Чорткова – 3 км, до обласного центру – 84 км, до залізничної станції м. Чортків – 2 км. До села приєднано хутори Вавринів, Залужжя, Зелена, Золотарка, Кадуб, Камінна, Худобина; хутори Неглиби, Торієва, Мокляки – нині незаселені.

Географічні координати с. Біла 49 гр. пн. ш, 25 гр. 49 хв. сх.д.

Долина річки у цьому районі широка, з нечітко виділеними терасами, широкою, місцями заболоченою, заплавою. Сухі ділянки заплави використовуються як городи і пасовища, заболочені сіножаті. Місцями правий берег річки крутий, обривистий, з виходами корінних порід на поверхню. Найдавнішими породами, які спостерігаються на відслоненнях, є відклади нижнього і верхнього селуру. Найбільшою притокою р. Серет є річка Млинівка, довжина якої 23 км. У річку Серет впадає ряд малих річок і струмків, які витікають з урочищ: Камінна (11 джерел), Золотарка (10 джерел), Рублена (3 джерела), Скалка (3 джерела).

На лівому з урочищ Провал (5 джерел), Кут (2 джерела), вул. Штокалівка (3 джерела).

Клімат – помірно-континентальний, сер. температура січня –5 гр., липня +18 гр., переважають західні і північно-західні вітри.

Рельєф горбистий. У долинах річок і ярах просліджуються відслонення четвертинних відкладень ( пісок, глина, камінь-пісковик ), під якими залягають відклади силурійського і девонського періоду ( глинисті сланці сірого і червонуватого кольору). Схили горбів покриті деревною рослинністю і трав’яним покривом. Більш вирівняні ділянки, вододіли розорані, використовуються під с/г угіддя. У заплаві річки Серет – лучні грунти, місцями заболочені. На підвищених ділянках грунти світло-сірі, на пониззях – сірі і темно-сірі, подекуди типові чорноземи. Ліси покривають схили горбів. Переважають грабові ліси, менше – дубово-грабові, і сосново-грабові. Схили ярів покриті кущами і трав’яною рослинністю.

У селі нараховується 1299 дворів, населення – 3,6 тис. осіб (2010). Національний склад – 99% українців, серед інших – поляки, росіяни.

Споконвіку село це називається Біла, а згадується у літописі від 1442 р. як село Біле Велике на Сереті. Легенди про походження села різні. Одна з них розповідає про білі піщані береги Сарматського моря, від яких і пішла назва села.

В селі були пам’ятки 17-18 ст. – це дерев’яні споруди двох церков і дзвіниць. Одна церква побудована в 1732 р., була перевезена і продана у 1934 р. в село Туторів. Друга церква – філіяльна, збудована у 1742 р. і знищена в 1962-1963 рр.

Матірна церква нова мурована у 1903 р., діюча і сьогодні. Нею користується православна громада УПЦКП. На території села є Домініканський костел, збудований домініканцями з Чорткова. На початку 1900 рр. заходами о.Пісуцького засновано в селі читальню “Просвіти”, при якій діяли товариства “Січ”, “Сокіл”, “Рідна школа”.

В селі існувала з давніх часів і друга читальня Качковського.

У 1903 р. розпочато будівництво української школи і закінчено у 1907 р. ( дир. Костецький ).

У 1974 р. відкрито нову двохповерхову загальноосвітню школу І-ІІІ ст.

У 2002 р. греко-католицька громада розпочала будівництво храму ( о. Роман Гончарик ). 27 вересня 2008 р. відбулась освята храму.

На території села є 25 хрестів і 6 капличок, які на свій кошт спорудили односельчани.

За період 1914-1952 рр. загинуло за волю України 122 чоловіки, а в період ІІ світової війни в 1944 р. було мобілізовано в червону армію 562 односельчан, загинули 209 чоловік.

Славилось село і своїми визначними людьми. Великими просвітителями і сподвижниками були о.Пісецький, о.Степан Чеховський ( 1884-1952 ), який загинув на каторзі в Мордовії, о. Михайло Фіголь, селянські провідники – Яким Мальований ( обраний кандидатом до Галицького сейму 1923 р. ), Павло Провальний, Марко Римик, власник великої бібліотеки Микола Божагора.

10 вересня 1995 р. над селом Біла величаво піднялась могила “ Борцям за волю України” , в 1998 р. споруджено меморіальний комплекс у вигляді тризуба із списками загиблих односельчан в період воєнних лихоліть.

07.12.1910 р. в селі Біла народився Петро Болехівський, який організував у селі хор “Союз українок”, працював у “Просвіті”. За свій талант був арештований, після арешту емігрував до Канади, потім до США, де став знаменитим Бояном на весь світ, Маестро із села Біла помер у 1996 р.

Знаменитістю на всю Україну став професор лікар-нейрохірург Ковбасюк.

У Львівському університеті навчався Поліщук О. П. 1959 р.н., який став доктором хімічних наук, працює в США.

Коріння відомої співачки Катерини Рубчакової проросло в с. Біла у сім’ї Коссак.

Редактором газети “ Вільне життя” працює односельчанин Федоришин П., а збирачем народної творчості села, упорядкувавши весь фольклор є Бурдяк М.Н. – вчитель-пенсіонер.

В селі Біла жив і по краплині збирав факти з історії визвольних змагань щирий патріот і українець Гикавий В.І.

Багатолітнім головою Української Канадської Ради Кооперативів був Петро Микуляк, уродженець с. Біла, проживав в Канаді.

Сьогодні на території села розташоване Білівське лісництво, 3 фермерські господарства, дочірнє підприємство “ Нива” ( Батрин П.І.), завод по виробництву цегли ( керамік ). Село Біла повністю газифіковане і телефонізоване. На території села функціонує ФАП, середня школа І-ІІІ ст., Будинок культури, бібліотека, дитячий дошкільний заклад “ Сонечко”, торгові заклади. Поблизу села виявлено археологічні пам’ятки поселення трипільської культури, і 3 городища часів Київської держави. На території села є і природні пам’ятки:

• Відслонення гірських порід силурійського і девонського періоду в урочищі Камінна.